Дженніфер Лоуренс та Роберт Паттінсон, головні зірки нового фільму "Здохни, коханий", просувають проект через інтимну фотосесію для V Magazine.
Світлини, зроблені фотографом Кесс Бьорд та стилізовані Тейлор МакНілл і Джеймі Мізраї, увійшли до зимового випуску V157 за 2025 рік.
Credit: Cass Bird / V Magazine
Ось що вони розповіли виданню:
Дженніфер Лоуренс про роботу з Робертом Паттінсоном:
«Роб додав фільму набагато більше глибини загалом. Він справді залишався твердим у своєму характері, що дало мені значно більше простору для взаємодії. Я ніколи не працювала з актором, який був би в такому ж життєвому становищі, як я, будучи новими батьками, що було дуже приємно, а це також створило природну довіру, тож коли доводилося робити ці шалені, знаєте, оголені сцени, де ми атакували один одного як тигри, це додавало рівень довіри. Роб неймовірно розумний і дуже милий. Тож це було весело. Мені дуже сподобалося працювати з Робом».
Роберт Паттінсон про роботу з Дженніфер:
«Мені справді сподобалося працювати з Дженніфер. Дивно — ми раніше практично не зустрічалися, що дивно, враховуючи, скільки збігів у нашому житті. Але я завжди хотів з нею попрацювати. [Перед роботою над фільмом] я буквально говорив з нею про щось інше, і вона просто сказала: „О, до речі, хочеш зіграти мого чоловіка в цьому фільмі Лінн Ремзі?“ І я подумав: „Що? Чому?“ Бо це навіть не було у моїх планах. Це була така дивна розмова, і я перебував у дуже дивному періоді свого життя, думаючи: „Чому немає крутих пропозицій?“ Вона феноменальна актриса і дуже весело працювати поруч з нею».
Credit: Cass Bird / V Magazine
Дженніфер Лоуренс про те, як справляється з тривогою після релізу проекту — навіть після багатьох років у індустрії:
«У мене було так багато випадків, коли я працювала над чимось дуже старанно, любила це глибоко, а потім випускала у світ, і світ просто реагував: „Бу! Ненавиджу тебе!“ Це жахливо. І [тим не менш] якось так виходить, що я читаю сценарій, зустрічаюся з режисером, ми виходимо на знімальний майданчик, починаємо працювати, і якось я можу забути, що ця частина процесу все одно відбудеться. Я маю на увазі, мені дуже пощастило і я дуже щаслива. Але це справді кілька страшних місяців. Мій чоловік був дуже здивований, бо у нього немає такого досвіду з усім цим. Тож я розповідала йому про свою тривогу, а він сказав: „Але фільм неймовірний“. А я така: „Я знаю, але це не важливо. Людям може не сподобатися“. А він сказав: „Але вони неправі“. Ніби це мало мене заспокоїти».
